2 квітня-Всесвітній день розповсюдження знань про аутизм

Уперше про проблему аутизму заговорили всього близько 65 років тому, але тоді це було дуже рідкісне захворювання. З 2008 року 2 квітня визначають Світовий день поширення інформації про аутизм.

Аутизм (від латинського «autos» - «сам») - таке порушення розвитку, при якому відзначається труднощі у формуванні соціальних контактів із зовнішнім світом і іншою людиною і позначає цілий комплекс психічних і поведінкових розладів. Існує кілька версій виникнення цього порушення , але жодна з них повністю не доведена.

Частота поширення аутизму в світі коливається від 40 до 45 випадків на 10 тисяч новонароджених.

Симптоми аутизму можна виявити вже в перші місяці життя дитини. В аутичних дітей порушується «комплекс пожвавлення», характерний для немовлят, які нормально розвиваються. Така дитина слабо реагує на світло, на звук брязкальця. Набагато пізніше своїх однолітків вона починає впізнавати матір. Але, навіть упізнавши її, вона не тягнеться до неї, не посміхається, не реагує на її погляд. Для неї характерний нерухомий погляд «крізь» людину, вона не відгукується на своє ім'я.

У такої дитини часто спостерігаються рухові стереотипи: вона може годинами розгойдуватися в колясці або в ліжечку, одноманітно розмахувати руками, тривалий час видавати одні й ті ж звуки.

 В більш старшому віці аутичні діти здаються відчуженими, байдужими до навколишнього. Найчастіше вони уникають прямого (очі в очі) погляду, і навіть якщо дивляться на людину в упор, то просто розглядають окремі частини обличчя або деталі одягу. Такі діти зазвичай уникають контактів з оточуючими людьми.

Від колективної гри аутичні діти відмовляються, надаючи перевагу індивідуальній грі на самоті. Причому вони можуть одержимо роками грати в одну й ту ж гру, малювати одні й ті ж малюнки. У деяких дітей гра відсутня зовсім, і розвиток затримується на стадії елементарного маніпулювання якимсь предметом.

Для аутичних дітей властиво відставання в розвитку мовлення (хоча зрідка зустрічаються і протилежні випадки). Важливо відзначити, що цей недолік вони навіть і не намагаються компенсувати жестами, мімікою, на відміну від дітей із затримкою мовного розвитку, але без порушення спілкування. Якщо особливих відхилень у розвитку мови немає, дитина все одно не використовує її повною мірою як засіб комунікації, йому важко підтримувати розмову з іншими людьми. Часто її мовлення  представляє серію монологів.

Якщо аутична дитина і володіє фразовим мовленням,  у неї, як правило, відсутній займенник «Я». Поняття « Я» чуже цим дітям. Вони говорять про себе в 2- ій чи 3 - ій особі, як роблять це оточуючі по відношенню до них. Крім того, їх мовлення  неосмислене. Оскільки механічна пам'ять у таких дітей, як правило, добре розвинена, вони надовго запам'ятовують окремі висловлювання, іноді дуже розумні, дорослі, не відповідають віку і рівню розвитку. Вони автоматично повторюють фрази,  які  їм сподобалися, приводячи в захоплення батьків. Аутичні діти, як правило, ні до кого не звертаються з прямими запитаннями, ухиляються від прямих відповідей на питання.

Аутизм не завжди супроводжується зниженням інтелекту. Аутисти можуть бути обдарованими і проявляти успішність в окремих областях: володіти абсолютним музичним слухом, відмінно грати в шахи, малювати, рахувати.

У народі це захворювання іноді називають «хворобою геніїв». Доказом є той факт, що до 20% провідних програмістів Microsoft- аутисти. Кажуть, аутистами були Альберт Ейнштейн, Ісаак Ньютан, Імануїл Кант, Ганс Крістіан Андерсен, Леонардо да Вінчі та інші знамениті люди.

Батьки аутичних дітей нерідко звертаються за допомогою до фахівців лише після того, як порушення в розвитку і поведінці дитини стають очевидними для всіх. Але до постановки остаточного діагнозу іноді проходить ще не один рік. Необхідно пам'ятати, що неправильна поведінка швидко переходить в звичку, тому не потрібно чекати.

Батьки повинні пам'ятати, що діти з аутизмом - це «особливі» діти, і не чекати, що зміни з'являться дуже швидко, перші результати можуть бути помічені через місяць, а то й через рік. Тому, чим раніше буде надана дитині допомога, тим більше шансів на успіх.

 

Якщо батьків щось насторожує в поведінці дітей, необхідно звернутися за допомогою до фахівців, які дадуть відповідні рекомендації і при необхідності визначать умови виховання та навчання дитини,  щоб допомогти їй адаптуватися в суспільстві. Працюючи з аутичними дітьми, спеціалісти (педагоги, лікарі) та батьки спільними зусиллями можуть розвинути їх уяву, навчити ефективним способам спілкування з однолітками, а значить, і адаптувати дитину до умов навколишнього світу.

Подборка сказок для терапии детских страхов